ПРО ЩО ГОВОРИТИ В ЛУГАНО?

ПРО ЩО ГОВОРИТИ В ЛУГАНО?

Нещодавно мав нагоду модерувати одну з панелей Ukrainian Economic Resistance Forum, який був присвячений обговоренню ідей, варіантів, перспектив відновлення України після війни, а також cтану бізнесу зараз та його виживання в умовах війни.

Одна з цілей  форуму була згенерувати ідеї та питання, які можна озвучити на інвестиційному форумі в Лугано, що має відбуватись 4-5 липня і буде цілком присвячений питанням України. Власне, в Лугано планується організувати дискусію з присутністю представників урядів України та ЄС, бізнес-організацій та асоціацій, потенційних інвесторів та донорів з країн Євросоюзу. Цей захід є певним індикатором того, як наші партнери з ЄС сприймуть та підтримають ту чи іншу ідею відбудови економіки країни.

Отже, які цікаві думки були озвучені на Ukrainian Investment Resistance Forum. Не буду звичайно зупинятись на досить стандартних речах, на кшталт, боротьба з корупцією, реформа судової системи, спрощення ведення бізнесу та ін., а висвітлю найбільш конкретні меседжі:

§  Можливо також не новина, але основні проблеми в економіці ще попереду. Лунає така думка, що восени до вас (прим.: як бізнесу) повернуться половину клієнтів з половину грошей. Якщо економіку в залученні коштів відставляти на задній план і не включатись вже зараз в залучення інвестицій, то колапс буде досить болісний. А інтерес серед інвесторів, насправді, є – особливо серед локальних.

§  Розбудова економіки України має концентруватись на подальшій індустріалізації і створення якомога більше переробних потужностей. Залежність від фокусу на сировинній торгівлі має знижуватись і варто будувати мультипродуктові виробничі комплекси.

§  Один із варіантів ефективної організації виробництва є концентрація їх в індустріальних парках. Декілька таких парків вже працює в Білій Церкві, Вінниці. Ще більш ефективним може бути якщо індустріальний парк будується за певним кластерним принципом, щоб в межах парку можна було закрити максимально весь ланцюжок виробництва того чи іншого продукти чи групи продуктів.

§  Енергобезпека має бути критичним елементом нової програми відбудови країни. Вже зараз треба думати про альтернативні варіанти опалення приміщень, так як навіть при завершенні війни до зими Україна може увійти в холодний сезон з низкою енергетичних проблем та обмежень.

§  За енергобезпекою слідує енергоефективність. Інвестиції в енергоефективність зараз можуть бути найбільш економічно виправдані, так як за останній період ціни на енергоресурси зросли в рази, а то і десятки разів.

§  Громади мають стати більш активними у залученні інвестицій та фінансової допомоги. Для цього потрібно передусім три критичні речі:

o   вміти показати свої переваги, як громади і створювати умови для бізнесу;

o   вміти комунікувати свої можливості;

o   вчитись, вчитись, вчитись писати заявки на гранти

§  Організація виробництв, які не були представлені в Україні і є критично важливим далі у відбудові країни, наприклад: виробництво ізоляційних матеріалів, флоат скла, переробка нафти, та ін.

§  Швидке забезпечення родин місцем для проживання за рахунок модульних будинків. Це може тимчасове рішення і після завершення війни дані будинки можна використати у військових, адміністративних чи інших цілях

§  Створення умов для R&D центрів в Україні, які можуть стати провайдерами інновацій та технологічного розвитку. В нас є шанс стати однією з найбільш інноваційних країн в Європі впроваджуючі вже більш сучасні технології чим мають країни-сусіди.

§  Потрібно вводити інструмент страхування інвестицій від військових дій, що може досить позитивно позначитись на прийнятті рішення інвесторами вкладати в проекти по відбудові економіки України вже зараз.

З багатьма думками я цілком погоджуюсь і вважаю, що  можливість представити чіткі плани дій реалізації концепції відбудови України є вкрай актуальною та доцільною. Натомість, маю деякі суб’єктивні міркування, які можуть концептуально відрізнятись від загальних планів та бачень. Можливо в Лугано варто не забути проговорити і про наступне:  

·       Розбудова великих заводів, індустріалізація та глибока переробка в майбутньому звучить досить амбіційно, логічно та стратегічно. Але це все в майбутньому. Якщо зараз, в умовах війни, фокус взяти тільки на індустріалізацію то можна зайти у великі довгобуди і втратити динаміку перетворень. На мою думку, як раз в цей час найбільш доцільно фокус робити на розвиток малих підприємств, обєднань, партнерств. Відповідно в стратегії розбудови України потрібно включати програми підтримки розвитку малих підприємств. Уряд вже зараз запускає деякі з програм, які дозволять в агросекторі започаткувати власні бізнеси (теплиці, мініпереробка та ін.), але головне, щоб це були цільові кошти на такі програми і в Лугано варто було б представляти такі ініціативи зовсім окремо від загальних планів і отримувати цільове фінансування.

·       Індустріальні парки це супер тема і її треба рухати, але ніхто не заважає обєднуватись вже зараз в кластери без значних інвестицій та довгих термінів запуску таких обєктів. Кластерний розвиток в Європі є досить зрозумілою моделлю і, наприклад, в ЄС створено більше 3 500 кластерів. Ви хочете виробляти, наприклад, джеми, пасти і експортувати в Європу – включаєте в кластер заготівельників ягід, виробника тари, перевізника, сервісну організацію та ін. І, саме головне, включаєте і можливих конкурентів, щоб формувати більшу партію на експорт, доповнювати друг друга в продуктовій лінійці, тощо.  

·       На мою думку, не варто одразу кидатись в крайнощі і будувати всі заводи по всім критичним продуктам. Цей тренд нагадує «імпортозамєщєніє» в наших недолугих сусідів. Україна має бути частина глобального світу і відповідно потрібно досить помірковано вибирати фокус на тій чи іншій індустрії, виробництву в країні. Тому в стратегіях, що плануються представляти потрібно уникати максимально узагальнень тіпа «індустріалізація», «поглиблена переробка» та ін., а представляти для отримання інвестицій ті проекти, які будуть конкурентні на глобальному рівні.

·       Ми говоримо про поглиблену переробку в агросекторі, але в вересні можемо втратити вже агровиробників якщо не стимулювати зараз підтримку, наприклад, через державні закупівлі чи пряму підтримку на 1 Га. Аграрії в певних регіонах вже, наприклад, зібрали ячмінь і його не можливо продати дорожче 100 доларів при тому що собівартість була 120-130 за 1 т. Це саме може чекати і пшеницю і кукурудзу. В Лугано варто не упустити і цей момент, бо ще більша продовольча криза в світі, як раз може бути не цього, а наступного року.

Все-таки, я впевнений, що команди, експерти, організації які їдуть в Лугано  є досить професійними і зможуть на високому рівні представити розроблені концепції та отримати чіткий та конкретний зворотній зв'язок від можливих партнерів і донорів. Головне це показувати єдину позицію, не забувати через майбутні перспективи про жорстке сьогодення та завжди мати на увазі, що головний ресурс – це час.  

               Слава Україні!